Зравствуйте,

[Мой профайл]  [Мои балы: 0]  [Logout]

Василь Біленко

Міф перший. Яхта і морська хвороба - близнюки-брати

«Щойно я стану на борт хиткого судна, судомні спазми душитимуть мій шлунково-кишковий тракт, а їжа, з таким апетитом проковтнута на сніданок (обід, вечерю), почне вириватися на свободу». Безумовно, хитавиця час від часу буває на яхті. Але з'являється вона лише під час шторму чи шквалу. А такі спалахи погодної активності проявляються на просторах Середземного моря, як правило, узимку, ранньої весни та пізньої осені. У розпал туристичного сезону (травень-вересень) море спокійне, дують помірні вітри, які не спричиняють хитавиці, а отже - спалахів морської хвороби.

Якщо ж ваш вестибулярний апарат вразливий навіть до подорожей автомобілем чи літаком, існують таблетки проти симптомів морської хвороби. А свіже повітря (вітер + морська пилюка) лише поліпшують стан.

Міф другий. Яхта - дороге задоволення. Мені це не по кишені

Будь-який відпочинок вимагає певних витрат, і яхта тут не виняток. Але оренда яхти не дорожча, ніж перебування в звичайному береговому готелі.

«2800 євро за добу за 10 чоловік? - перепитує чолов'яга, тикаючи пальцем із золотою каблучкою в прайс. - Ну, в принципі нормально. А скільки за тиждень?».

Але 2800 євро на 10 чоловік і є ціна за тиждень. Тобто 280 на одного за тиждень, або 40 євро на добу.

Ціна вітрильника залежить від його розмірів (чим більший - тим дорожчий), віку (чим старіший - тим дешевший) та сезону (серпень - найдорожчий місяць).

Які ще витрати? Послуги шкіпера - 100 євро на день. Стоянка в марині - 50 євро в день. Пальне - від ваших потреб і погодних умов (усе ж таки яхта рухається за допомогою вітру).

Міф третій. З дітьми на яхту не можна

«Діти падатимуть за борт, тонутимуть у морі, травмуватимуться об різні причандалля, просто заважатимуть відпочивати». Так вважає переважна більшість населення земної кулі. Звісно, це зовсім не так. Уже одразу після народження (хоча народити можна й на борту яхти - та все ж таки ми прихильники класичного місця для пологів) немовля можна брати із собою. Не потрібно вивозити чи виносити його на прогулянку на свіже повітря - воно й так тут скрізь.

З дітьми старшого віку - які ще не ходять, але вже повзають - також не страшно. Уся яхта огороджується спеціальною сіткою, яка не дає маленькому допитливому дослідникові сковзнути за борт яхти, доки тато й мама смажаться на сонці.

Діти, які вже не повзають, а ходять, будуть просто в захваті від подорожі на вітрильнику. Купа незнайомих деталей, які поблажливий шкіпер дозволяє крутити на всі боки, займає всю їхню увагу. А як цікаво стрибати в кришталево чисту воду просто з борту яхти! Аквапарки відпочивають! Діти віком 7-13 років із задоволенням вивчатимуть премудрості керування яхтою і якось непомітно для батьків стануть справжніми морськими вовками та вовчицями.

До речі, найменшому яхтсмену-одинаку, який сам перетнув Атлантику під вітрилами, усього чотирнадцять років! Позаторік англієць Майкл Перхем за 55 днів пройшов шлях від Гібралтару до Антигуа, подолавши 3500 морських миль (6500 км).

Міф четвертий. На яхті нудно й одноманітно

«Вода, вода. Кругом вода», - співали колись у пісні. У перший день море викликає божевільне захоплення. Другий день - тиху радість. Третій - байдужість, яка поступово змінюється на роздратованість морським пейзажем. Але ж ніхто й не примушує обмежуватися тільки морем і не забороняє причалювати до берега. Навпаки, морські переходи займають 3-6 годин на добу. Решта часу - купання й знайомство з новими місцями.

Це виглядає так: яхта заходить в марину (спеціальну стоянку) маленького містечка (або великого міста) і швартується. Екіпаж сходить на берег, ходить по музеях, займається шопінгом, дегустує вина, відвідує ресторани й таверни. Або так: яхта стає на якір у мальовничій бухті поблизу зеленого острова. Повітря наповнене хвойним ароматом й стрекотінням цикад. Екіпаж спускає надувного човна й дістається до острова. На дикому пляжі в тіні вікових сосен влаштовується пікнік, який поступово перетворюється на вечірку. Частина екіпажу засинає просто на пляжі, решта повертається на яхту. Нічну тишу порушують лише схлипування дельфінів та приглушені розмови «за життя».

Третій варіант. Яхта стає на якір у мальовничій бухті поблизу зеленого острова. Частина екіпажу переправляється на берег, де бере напрокат велосипеди й починає досліджувати острів з берега (на березі є пункт прокату - це не безлюдний острів). Інша частина бере напрокат каное і досліджує острів з моря. Найменшим яхтсменам надувають великі іграшки й вони разом плавають у блакитній воді. Увечері екіпаж возз'єднується і висаджується у маленькій острівній таверні, де під місцеве вино й живу музику, перебиваючи одне одного, ділиться набутим досвідом.

Міф п'ятий. Дівчата та яхти - несумісні

Минули ті часи, коли присутність жінки на борту віщувала біду й вважалася моветоном. Навпаки, зараз відсутність представниць слабкої статі викликає питання про пріоритети й орієнтири екіпажа яхти. Ніщо так не прикрашає вітрильник, як дівчина. Краще за дівчину - тільки багато дівчат! Красуня, яка томно лежить на палубі іншої «красуні», додає вартості не тільки яхті, а й усій команді. Але й дівчата у виграші. За статистикою, любительниці вітрильного спорту частіше й більше разів виходять заміж.

До речі, світовий рекорд навколосвітньої гонки яхтсменів-одинаків певний час належав жінці. 29-річна англійка Елен МакАртур обійшла навколо земної кулі за 71 добу й 14 годин.

Міф шостий. На яхті нема чого їсти

Насамперед зауважимо, що на туристичних яхтах, які борознять простори Середземного моря, ще ніхто з голоду не вмер. А харчування відбувається так. Перед посадкою на яхту екіпаж їде або йде до найближчого базару чи супермаркету й закуповує все необхідне: макарони, крупи, картоплю, яйця, консерви, сири, рибу, приправи, напої та все інше за власним смаком та фінансовими можливостями. Якщо можливості дуже обмежені, більшість продуктів можна привезти на яхту з України (якщо ви дістаєтеся місця розташування яхти на машині).

Далі є три варіанти. Перший - найняти кока (кухаря), який разом із вами житиме на яхті й за ваші гроші готуватиме вам три-чотири рази на день. Це коштуватиме приблизно 500 євро за тиждень.

Другий варіант - ви не берете із собою кока, економите 500 євро тиждень, а все готуєте самі. По черзі або ж шляхом насильного визначення обраного, який тиждень виконуватиме функції кока.

Третій варіант. Сніданок та обід ви їсте на яхті, а вечеряєте щодня в новому ресторані (таверні) відповідно до маршруту вашої подорожі.

До речі, всі яхти обладнані камбузом - невеликою кухнею. На ній - газова плита, холодильник і мийка для посуду.

Міф сьомий. На яхті немає комфорту

Які умови можуть бути на шматку пластику завдовжки 9-15 метрів? Так думають невігласи й звісно ж, помиляються. Каюти на вітрильнику оздоблені цінними породами дерев (як правило, червоне дерево, тик і дуб). Ви спите на чистій постільній білизні й м'яких матрацах. На яхті є санвузли (по-морському - гальюни). Їх може бути навіть кілька (в залежності від розміру судна). У санвузлах - унітази й умивальники із нержавійки чи фаянсу в стилі хай-тек, пластикові душові кабіни з прісною водою. І увага! На яхті є гаряча вода! Справедливості заради зауважимо, що кількість її обмежена. І щоб не викликати гнів інших членів екіпажу, варто використовувати її економно.

Та найголовніше - ваш плавучий готель завжди на першій лінії. До пляжу - 0 метрів (він на палубі), до моря - 0 метрів (воно за палубою).

Міф восьмий. На яхті нас чекають хвороби й катастрофи. Допомога не прийде

Безпека на морі завжди на першому місці. Кожну яхту обладнано спеціальною сигнальною системою, яка в разі непередбачуваної ситуації спрацьовує й передає точні координати рятувальній службі. Крім того, на яхті є радіостанція, за допомогою якої завжди можна передати сигнал SOS. Якщо ні сигнальна система, ні радіостанція не працюють (просто вам дуже не повезло), на яхті є ракетниця, димні установки й фальшфеєри (горить уночі дуже яскраво). Враховуючи велику кількість плавзасобів у районі вашого круїзу, ваші сигнали обов'язково помітять й прийдуть на допомогу. Для цього у рятувальників є швидкісні судна й гелікоптери.

Якщо ж вам дуже сильно не повезло - не працюють не тільки радіостанція та сигнальна система, але й суден поблизу немає, то у вашому розпорядженні є рятувальний пліт, рятувальні жилети та аптечка. Врятуєтеся - напишете нам про свої пригоди.

Міф дев'ятий. Яхту ніхто не дасть, бо не вмію нею керувати

Справді, без уміння керувати яхтою, а також без документа, що підтверджує це вміння, яхту вам ніхто не дасть (і правильно зробить). Але вихід є - найняти вітрильник разом зі шкіпером. За 100 євро в день ви не просто отримуєте людину, яка поведе вітрильник разом із вами в будь-яку точку на мапі (зважте свої фінансові можливості й час перед вибором маршруту!), але й понесе повну відповідальність за вас і за судно. Зіштовхнулися з іншою яхтою? Не біда. В «розборках» бере участь шкіпер, а ви просто спостерігаєте. Як зарядити акумулятор, куди вставляти шланг для заправки соляркою? Про це все знає шкіпер. Здавалося б, ідеальна ситуація! Він працює, ви відпочиваєте. Якби не одне «але»: він чужак у вашій компанії (сім'ї). Він сьомий, дев'ятий, десятий, одне слово - зайвий. Як цього уникнути? Навчитися керувати яхтою самому.

Міф десятий. Я ніколи не навчуся керувати яхтою, бо це дуже складно

Складно, але не дуже. Автомобілем керувати складніше, ніж яхтою. Спочатку кандидати в шкіпери мають засвоїти теорію. По-перше, це користування радіостанцією (як покликати на допомогу, дізнатися, чи є вільні місця на парковці, отримати прогноз погоди й попередити про шквал колег). По-друге, вивчити, чому рухається яхта, які й коли потрібно ставити вітрила, коли вмикати ходові вогні, про що говорить блимаючий маяк. По-третє, закарбувати в пам'яті, хто й кому поступається дорогою, як перетинати жвавий морський шлях тощо.

Після вивчення теорії - морська практика. Як правило, це один тиждень у морі, під керівництвом і наглядом досвідченого шкіпера, який і є одночасно екзаменатором. Курсанти різного віку вчаться ставати на якір, підіймати з води потерпілого, навіть паркуватися задом в марині.

На завершення ви маєте відповісти на кілька питань поважних капітанів (це вже на березі), заплатити близько 100 євро й отримати жаданий сертифікат.